Екстрадиція осіб, які переховуються від правосуддя

З початком повномасштабної війни Росії проти України екстрадиція осіб, які переховуються від правосуддя, набула нового значення. Попри бойові дії та загальні ризики, Україна продовжує домагатися повернення підозрюваних і засуджених осіб, демонструючи відданість принципам правосуддя. Водночас цей процес стикається з викликами, пов’язаними із забезпеченням прав людини та дотриманням міжнародних стандартів. Юридична команда LIGRO проаналізувала для це питання використовуючи дані кримінальних справ та власний досвід.

Починаючи з 24 лютого 2022 року до України було екстрадовано щонайменше 50 осіб. Найбільше екстрадицій здійснено з Польщі, Чехії, Німеччини, Литви. Судові органи цих країн у своїх рішеннях наголошували на відсутності прямих ризиків для життя чи здоров’я екстрадованих осіб, а також на важливості виконання міжнародних зобов’язань за Європейською конвенцією про екстрадицію. У деяких випадках рішення були ухвалені після отримання запевнень від української сторони щодо дотримання прав людини і належного судового розгляду.

Також, у вересні 2024 року італійській Верховний Суд дозволив екстрадицію до України, оскільки країна гарантувала утримання у безпечній частині країни з відповідними міжнародним стандартам умовами. Проте ще у лютому 2024 року італійські суди двічі відмовили в екстрадиції через неналежні умови утримання та порушення права на справедливий суд.

Однак не всі країни готові до співпраці у цьому питанні. Австрія та Нідерланди відмовлялися екстрадувати осіб до України, посилаючись на ризики порушення прав людини. Основними аргументами були загроза неналежних умов утримання у слідчих ізоляторах, можливість нелюдського або принизливого поводження, а також нестача ресурсів для забезпечення належного судочинства в умовах війни. У своїх рішеннях національні суди зазначали, що ст. 3 Європейської конвенції з прав людини, яка забороняє тортури, має абсолютний характер і не допускає жодних компромісів навіть у надзвичайних ситуаціях.

Позиція Європейського суду з прав людини у справах про екстрадицію до України також є важливим фактором. ЄСПЛ наголошує, що кожен випадок має розглядатися індивідуально. Суд враховує як загальні умови війни, так і конкретні обставини справи, зокрема, чи може держава гарантувати безпеку і права особи після її передачі. У кількох випадках ЄСПЛ накладав тимчасові заходи відповідно до правила 39 свого регламенту, забороняючи екстрадицію до України через ризики катувань або неналежного поводження. Однак при цьому Суд підкреслює, що війна сама по собі не може бути достатньою підставою для відмови у екстрадиції, якщо держава здатна забезпечити базові права підозрюваних.

Український Омбудсмен неодноразово висловлював занепокоєння щодо умов утримання у слідчих ізоляторах країни. Основними проблемами є перенаселеність камер, недостатність санітарно-гігієнічного забезпечення, а також затримки у судових розглядах через перевантаження судової системи. За оцінками експертів, ці фактори посилюються у воєнний час через обмежені ресурси держави та зростання кількості кримінальних справ. Омбудсмен закликав до термінового реформування пенітенціарної системи, аби уникнути порушень, що можуть спричинити міжнародну критику і вплинути на імідж України.

Попри наведені складнощі та умови війни, адвокати LIGRO продовжують захист прав підозрюваних щодо екстрадиції. Вони подають клопотання до ЄСПЛ, оскаржують умови утримання під вартою в українських судах, залучають до справ міжнародних експертів та правозахисників. Крім того, наші адвокати активно використовують механізми співпраці з міжнародними організаціями для моніторингу пенітенціарних закладів.

Отже, екстрадиція в умовах війни є викликом не лише для України, а й для міжнародної спільноти, адже вона вимагає балансу між інтересами правосуддя та міжнародно-правовими зобов’язаннями України з захисту прав людини. Тільки через забезпечення прозорості і справедливості судового процесу, а також покращення умов утримання підозрюваних можна досягти довіри до української правової системи та зміцнити співпрацю з іноземними державами у питанні екстрадиції.